Гірчить полином біль Чорнобиля
Марія Яновська Чорнобильська трагедія Весна в розмаї. Двадцять шосте квітня. Тривожна ніч. Здригнулася земля. Невинно вишні чарували цвітом, А вибух все навколо спопеляв. Дзвінок в пожежній. Швидко мчать машини. В четвертім вибух і прорвало дах. Відважні хлопці мужньо, безупинно У пекло йшли, забувши біль і страх. Вогненний стовп у небі — гриб кривавий. Смертельні хмари сколихнули світ. Вкриває дим будинки, сквери, трави. Біда навколо... То горить графіт. Смертельні ізотопи в хмарах диму Розносить вітер на поля, міста. Уран і стронцій (ізотоп незримий), Посіють на усій планеті жах. Вогонь потрібно погасити прудко, Бо поруч три реактори стоять. Водневий вибух може бути швидко. У Прип’яті прокинулись, не сплять. Прийшли на допомогу всі охочі, Не відчуваючи, не знаючи біди. Вогонь гасили довго: дні і ночі. На все життя залишились сліди. До лиха не були вони го