Блог учителя української мови та літератури Наталії Пацарини

  Оголошено результати ІІ етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідних робіт МАН України.  Олександр Лучин, учень 5-Б класу Заліщицької державної гімназії, отримав диплом  І ступеня в секції "Технології програмування" відділення комп'ютерних наук. Вітаємо Олександра й бажаємо натхнення на нові винаходи та  ще більших перемог! Віримо, що  у ІІІ  етапі Сашко здобуде також перемогу, адже його робота заслуговує гідного поцінування! 

https ://news-gimnasia.blogspot.com/2021/03/blog-post_26.html   З 29 березня по 09 квітня навчальні заклади Заліщицької міської ради переведено на дистанційне навчання. Більше інформації за покликанням, що розташовано вище.

 27 березня відзначають своє професійне свято всі працівники театру, а разом з ними мільйони небайдужих глядачів. День театру щорічно відзначають у всьому світі з 1961 року після відповідного рішення на IX конгресі Міжнародного інституту театру при ЮНЕСКО. Традиційно цей день проходить під девізом «Театри як засіб взаєморозуміння та зміцнення миру між народами». Уперше про театр згадується в джерелах, що датовані 497 роком до н.е. У них говориться про проведення свята, присвяченого богу Діонісу. Перша будівля театру з’явилась у Римі в 55 році до н.е., там виконували вірші та невеликі п’єси, переспіви легенд та міфів. Перший український стаціонарний театр був відкритий у Львові  1795 року, а через 24 роки з’явилася перша українська п’єса «Наталка-Полтавка» Івана Котляревського.

  ЮНЕСКО 1999року  запропонувала  відзначати 21 березня  Всесвітній день поезії,  аби заохотити держави світу пропагувати поезію, видавати і поши- рювати її.                                     *  *  * ЛІНА КОСТЕНКО Ми мовчимо - поезія і я. Ми одна одній дивимось у вічі. Вона не знає, як моє ім'я, - мене немає в нашому сторіччі. Я не зійшла, посіяна в бетон. Не прийнялась, морозами прибита. Я недоцільна - наче камертон у кулаці кошлатого бандита.

  Щорічно 9 та 10 березня Україна відзначає Шевченківські дні − дати народження і смерті поета, що став головним українським пророком і народним символом. Його називають провісником  нового життя, народним пророком, титаном духу, який уболівав за долю рідного народу, тому й залишив нащадкам духовний заповіт, що передається із покоління в покоління, від роду до роду. Духовну велич і красу українського слова він підніс на найвищу височінь. Український поет  – автор кількох поетичних збірок, поем, драми «Назар Стодоля», російськомовних повістей; ідейний натхненник Києво-Мефодіївського товариства; художник  – випускник Петербурзької академії мистецтв; автор чималої кількості олійних полотен, зокрема, портретів та автопортретів, акварелей, рисунків; офортист  – академік гравюри: один із перших у тогочасній Російській імперії, автор багатьох офортів на класичні та власні сюжети; громадський діяч, просвітитель  – своїм коштом склав та видав «Буквар» для недільних шкіл, планував видати також г

 

https://youtu.be/jfsv57dImSI https://youtu.be/xjCM5qQuFg8 Жінка - це запрошення до щастя.  Вона втілює ніжність весни, аромат квітів, легкий подих вітру, яскраве сяйво зірок - усе, що робить світ прекрасним і щасливим.   Не відбирайте в дівчини весну! Хай їй уже далеко не сімнадцять, І хай на ній вже довше трохи плаття, Їй теж вночі буває не до сну. Не відбирайте в дівчини весну! Хай коси вклала тісно, не на плечі, І хай нема у неї задумів на вечір, І одіж полюбляє більш зручну. Не відбирайте в дівчини весну, Коли квітками всіяна хустина, І досвіду чимало за плечима. Натуру має сильну і міцну. Бо кожна прагне сонця і тепла - Чи юна, чи при сивому волоссі... Хай не завжди при квітах їй жилося, Вона красива, так, вона змогла!  Тож подаруйте дівчині весну, Нехай вона, закохана, всміхнеться, І хай любов в душі її озветься, І в ніжність переллється осяйну!                                                   Юлія Пацаранюк  

Кохання варте того, щоб чекати, життя варте того, щоб жити.    Навіщо люди народжуються? Що буде після смерті? Що було до моєї появи на світ? Чому це була саме я? Чому саме там, саме тоді? Чи всі мої зустрічі з іншими були випадковістю, чи частиною плану? Чому, чому..?    Не знаю. Задаючи собі багато запитань ,   розумію, що не знаю абсолютно нічого. А   може, насправді знаю все, бо свідома того, що я є, що я жива тут і зараз. І ще знаю, що мушу використати свій час повністю, зробити його яскравим, насиченим, емоційним… І не для того, щоб перед останнім подихом подумати, що прожила чудесне життя, не для того, щоб мене хтось пам ’ятав чи щоб когось, може, надихати. Ні, не для інших – для себе.    Чи є сенс у моєму житті, чи  живу задля чогось, чи моє існування є просто результатом видозмін енергії у космічному просторі? Думаю, не варто витрачати час на те, щоб шукати відповіді на всі запитання – усе одно не знайду. Єдине, що насправді варто робити – жити. Жити на повну, д

 Володіти словом - це дивовижний талант і практично суперздібність! Зі святом всіх, хто здатен приборкати СЛОВО!