Блог учителя української мови та літератури Наталії Пацарини

https://youtu.be/dJn2g2zxOik

Чорнобильський вітер по душах мете, Чорнобильський пил на роки опадає, Годинник життя безупинно іде… Лиш пам’ять, лиш пам’ять усе пам’ятає.        Не зі сторінок стародавніх літописів і не з легенд та переказів увірва­лось у наше життя це лячне і моторошне слово... Чорнобиль ста­в символом горя і страждань, покинутих домівок, розорених гнізд, здича­вілих звірів. Важким колесом «прокотилась» Україною аварія на Чорно­бильській атомній електростанції.     Чорнобиль. Це слово відоме по всьому світу. Але асоціюється воно не з цілющим полином українських земель, а аварією на Чорнобильській АЕС, яка стала трагедією не тільки для України, а й для всього людства.     Сьогодні  минає 34 роки з дня катастрофи, проте цей невгамовний біль усе ще дає про себе знати. Аварія залишиться назавжди в пам’яті людства. Наслідки вибуху на ЧАЕС ми відчуваємо й дотепер. Чорнобильська весна (Виховна година, присвячена Дню пам’яті аварії на Чорнобильській АЕС)   Мета. Виховувати почуття сп

Перейдіть за покликанням, щоб переглянути добірку прекрасних фільмів про добро й милосердя: https://volunteer.country/blog/alsoworth/11_films_about_kindness

Загальнонаціональний карантин продовжено до 11 травня – відповідне рішення Уряд ухвалив сьогодні. Всі заклади освіти продовжують працювати з використанням технологій дистанційного навчання. “Карантин продовжено, а це означає, що ми маємо бути готові до завершення навчального року дистанційно. МОН надало роз’яснення для всіх закладів освіти та публікує рекомендації на офіційних ресурсах”, – зазначила т.в.о. Міністра освіти і науки  Lubomyra Mandziy . Інформацію про всі зміни в освітніх процесах, які відбуваються через карантин та відповіді на найбільш поширені запитання можна знайти на спеціальному інфоресурсі –  http://mon-covid19.info/ Докладніше:  bit.ly/2KnQjca

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=2931159553603961&id=739313616121910

 Рефлексійна вправа "Мапа тіла" під час вивчення теми "Шістдесятництво в українській літературі" в 7(11)-А класі

Перегляньте Інструкції з безпеки життєдіяльності під час карантину: Подивіться, чим я поділився: Здорова школа @MIUI | https://healthy-schools.blogspot.com/2020/04/blog-post.html?m=1

Подивіться, чим я поділився: Вихідне опитування учнів Заліщицької державної гімназії (2019-2020н.р.) @MIUI | https://forms.office.com/Pages/ResponsePage.aspx?id=szi5mUdldEmGQ0C1cb4-BjTFh-npVxFHrpa98IJz0v9UN0lBVjlXME1FOVYxVktUUEhGUTFES0YzVS4u

Усі уроки можна переглядати також на каналі YouTube МОН за покликанням: https://www.youtube.com/channel/UCQR9sMWcZshAwYX-EYH0qiA

Готуємося до ЗНО! Упізнай письменника: https://m.youtube.com/watch?feature=youtu.be&v=soq1TwZKGE0

Кохання варте того, щоб чекати, життя варте того, щоб жити Дорогий Ти... Як справи? Розкажи мені свої сни. Пам’ятаю, вони такі кольорові й чудернацькі. Сьогодні двадцяте серпня. Я сиджу на оксамитово-зеленій пухкій, немов ковдра, траві під Нашим дубом, що завжди символізував силу і міць Нашого кохання. Отож, сидячи тут, пишу вже тисяча дев’яносто п’ятого листа Тобі. Знаю: знову не насмілюся його відправити, знову знайду якісь відмовки, на кшталт, «завтра» або «іншим разом», адже сьогодні ще багато справ. Знову покладу конверт із цими словами до шухляди, де зберігається кожен лист, кожне зізнання, кожна сльозинка, усі почуття. Я маю календар. Він мій друг і ворог водночас. Ця карточка не дає мені можливості збитися з ліку днів, але й кожної хвилини ятрить душу. Щодня я ставлю відмітки - скреслюю числа місяців. Жодного не пропускаю. Викреслила, наприклад, двадцять дев’яте лютого, таке рідкісне , але воно точно відображене в моїй пам’яті, як те, що було чотири роки тому, к

Там, де неба блакить, де струмок жебонить, І цвіркун ні на мить не змовкає, Де лиш тиша одна, де нікого нема, Чиясь мрія на когось чекає. Там у травах густих чийсь загублений сміх Журно ранок в тумані купає. Вітер тихо між кіс золотистих беріз Сам собі про кохання співає. Линуть ніжні слова, де квітує трава, Де когось чиясь мрія шукає. Де квіток ще нема, де луна ще німа, Хоч так хоче гукнути "Кохаю!" Не гукне, не гукне – літо швидко мине, Й посивіє вона самотою. Без стежок по снігах, чиєсь щастя в сльозах Буде тихо блукати горою.                                                                                Тереза Угрин ***** Сріблиться дощ в тоненькому тумані, Як ниточка в прозорім полотні. А сонце по його блискучій грані Тече і душу сповнює мені. Зустрінь мене. Я повен пожадання Блакитної, мов сон, далечини. Моїх очей неголосне страждання Ти поглядом ласкавим зупини. Моя печаль тебе не поневолить, А тільки радісний розбудить щем, Немов цього туману срібна волоть,