Виховна година (офлайн) "Чорнобильська весна"

Чорнобильський вітер по душах мете,
Чорнобильський пил на роки опадає,
Годинник життя безупинно іде…
Лиш пам’ять, лиш пам’ять усе пам’ятає.

       Не зі сторінок стародавніх літописів і не з легенд та переказів увірва­лось у наше життя це лячне і моторошне слово... Чорнобиль ста­в символом горя і страждань, покинутих домівок, розорених гнізд, здича­вілих звірів. Важким колесом «прокотилась» Україною аварія на Чорно­бильській атомній електростанції.

    Чорнобиль. Це слово відоме по всьому світу. Але асоціюється воно не з цілющим полином українських земель, а аварією на Чорнобильській АЕС, яка стала трагедією не тільки для України, а й для всього людства.

    Сьогодні  минає 34 роки з дня катастрофи, проте цей невгамовний біль усе ще дає про себе знати. Аварія залишиться назавжди в пам’яті людства. Наслідки вибуху на ЧАЕС ми відчуваємо й дотепер.

Чорнобильська весна

(Виховна година, присвячена Дню пам’яті аварії на Чорнобильській АЕС)  

Мета. Виховувати почуття співчутливості, кри­тичне ставлення до історичних подій. Розвивати почуття гордості за свій народ. Прищеплювати лю­бов до рідного краю.

Обладнання. Стіл, накритий вишитим рушни­ком, свічка, живі квіти, фотографії пожежників, аудіофайли, виставка книжок, інтерактивна дошка, мультимедійний проектор.

Хід виховної години.

Вчитель оголошує тему і мету виховної години. Звучить фонограма.

 https://www.youtube.com/watch?v=v_PzdYfRkpY

Учень.

Чорних дат у людства є немало.

Кожна з них — це міна під прогрес.

Найстрашніше, що усіх спіткало, —

Вибух на Чорнобильській АЕС.

Двадцять шосте квітня — День скорботи.

Зранку скромних квітів я знайду

І на знак журливої турботи

До могил засмучених піду.

Запалюємо свічку пам’яті.

1 учень. Чорнобиль. Це назва невеличкого містеч­ка районного центру, що за  130 км від Києва. Заснова­ний у Древній Русі Чорнобиль дав своє гірке ім'я атомній електростанції, будівництво якої почалося  1971 року. 1983  вже працювали 4 енергоб­локи із запланованих шести. Але в історію людства Чорнобиль ввійшов як символ найбільшої катастрофи.

Вчитель. Ту мирну весняну ніч на берегах Прип'яті люди ніколи не забудуть. Вона була такою тихою, такою теплою і такою погідною. Саме в цю ніч, з 25 на 26 квітня 1986 року, відлік часу став да­леко не мирним, а бойовим і аварійним.

2 учень. О 1 год. 24 хв. 40 сек., коли Прип'ять, міс­течко атомників, спало безтурботним сном, рапто­во пролунав вибух і над 4-м реактором атомної     еле­ктростанції гігантське полум'я розірвало нічну тем­ряву.

Ось як описує це Володимир Яворівський: «За покликом рідної землі на захист свого наро­ду першими до палаючого реактора по тривозі при­були пожежні з охорони ЧАЕС на чолі з начальни­ком варти Володимиром Правиком. Потім прибуло підкріплення з міста Прип'яті на чолі з лейтенан­том Віктором Кибенком.

Вступивши в полум'я смертельної небезпеки, яким дихав реактор, пожежні в ту ніч, не шкодуючи сил і життя, виконали присягу на вірність наро­ду України».

1 учень. У ту суботню ніч склад караулу охорони почув грім-вибух. Начальник караулу — лейтенант В.Правик увімкнув сирену, оголосив тривогу. За кілька хвилин караул був уже біля палаючого енергоблока. Усього 5 хвилин караул Правика діяв без допомоги. Тут же підоспів із Прип'яті зі своєю групою пожеж­них лейтенант В.Кібенок. Але ще понад півгодини обов'язки керівника гасіння пожежі виконував В.Правик. 1 год. 20 хв. він знаходився у зоні високої радіації.

2 учень. Першими до палаючого четвертого реактора через кілька секунд по тривозі прибули пожежники караулу охорони станції на чолі із 23-річним начальником караулу лейтенантом Володимиром Правиком. Із усіх можливих рішень Правик вибрав найправильніше

—  направив свій загін на дах машинного залу, адже там
знаходилися всі турбіни, через цей зал ішли численні кабелі
високовольтної лінії, які від вогню могли перетворитись у
бікфордів шнур.

За п'ять хвилин з міста Прип'ять зі своєю групою прибув теж 23-річний лейтенант Віктор Кібенок.

1 учень. Віктор Кібенок зі своїм караулом гасив вогонь із середини станції. Розпечена маса заливала чоботи, обпалювала ноги. Важко було пересуватися, але бійці крок за кроком відвойовували у вогню площу. Кібенок не пам'ятав, як прибула допомога, як дістався до драбини і спустився вниз. Він утратив свідомість, рятувальники винесли побратима в безпечне від вогню місце. Коли прийшов до тями, перше, що він запитав: «Як там?»  «Загасили»,- хтось промовив.  Віктор полегшено зітхнув.

2 учень. За два тижні після аварії красивий юнак, поставний і відважний офіцер помер у Московській лікарні, так і не побачивши народженого вже після трагедії молодою дружиною первістка. Тепер про Віктора і його соратників кажуть: був добрим, чесним, сміливим, принциповим, любив сім'ю, друзів, багато жартував. Його улюблена приказка: «Тримайтеся ближче до життя, хлопці...».

1 учень. У ніч на 26 квітня Валерій Ходемчук був на зміні. Він загинув у перші хвилини аварії під уламками чет­вертого енергоблока ЧАЕС. «Саркофаг» став для ньо­го вічним пристанищем. Так і не дочекалася Валерія його мати, дружина Наталка, син Олег та донька Ла­риса. Не дочекалася і вся Прип'ять.

Вчитель. Найпершим, у кого зупинилося на момент вибуху серце, був старший оператор Валерій Іванович Ходемчук. За ним незабаром помер на посту друг Володимир Миколайович Шашенюк. Його, опаленого та опроміненого, винесли на руках пожежники і поховали на першому сільському кладовищі. Валерія так і не знайшли…Четвертий блок став для нього і могилою, і пам’яттю. Можливо, на тій бетонній стіні колись напишуть, що не реактор там похований, а він, Валерій Ходемчук…

2 учень. Начальник пожежної частини майор Леонід Петрович Телятников перебував на той час у відпустці. Дізнавшись про пожежу, він негайно викликав машину і в чому був — у сорочці з коротеньким рукавом — помчав до товаришів. «Ніколи в житті, - скаже він потім, - не було дороги більш тривалої й важкої, ніж ця — завдовжки у хвилини...»

Вчитель. А вогонь усе лютував, не стихав. Коли на місце аварії прибув начальник пожежної части­ни майор Телятников, то побачене врази­ло його: відкритий реактор, а зверху над його смер­тельним радіаційним диханням на величезній висоті (приблизно 70 м) маячили маленькі фігури. Майор піднявся на дах машинного залу, у полум'ї тріскотіла вся стріха. Навколо разом з вогнем клубочився їдкий дим, киплячий бітум пропалював черевики і в'їдався у шкіру.

До п'ятої години ранку пожежа була ліквідована. Подув легенький вітерець -  і величезний стовп ди­му, пилюки, копоті відірвався від реактора і посунув територією України, Білорусі, сіючи смер­тоносну радіацію.

1 учень. Ми схиляємо голови перед усіма, хто ціною свого життя оплатив шанс на життя мільйонів.

2 учень. Коли молоді пожежники, які першими вийшли на лінію вогню, отримавши смертельну дозу радіації, були ще живими, журналісти запитували у них: «У вас була можливість повернутися? Ви могли відступити?».

Вчитель. Так,  вони могли тимчасово відійти до підходу підкріплення. Та про це ніхто з пожежників навіть не подумав, тому що вони - воїни, незмінні і довічні бійці з пожежею, тому що у них підвищена відповідальність. Ці сильні духом люди дали присягу на вірність народу, у якій зокрема говориться: « Я клянуся сумлінно і беззаперечно виконувати всі покладені на мене обов’язки, вимоги уставів і наказів, на шкодувати своїх сил, а вразі необхідності й самого життя …»

На інтерактивній дошці види з Чорнобиля.

https://www.youtube.com/watch?v=MvzTvX5b68A

1 учень. Шестеро із двадцяти чоловік двох караулів невдовзі померли.

Герой Радянського Союзу лейтенант Володимир Павлович Правик,

Герой Радянського Союзу лейтенант Віктор Миколайович Кібенок

Сержант Микола Васильович Ващук.

 Старший сержант Василь Ігнатенко.

Старший сержант Микола Іванович Тітенок.

Сержант Володимир Іванович Тишура.

 На інтерактивній дошці портрети героїв - пожежників.

 https://chnpp.gov.ua/ua/uk/photos/category/82-24-kvitnya-2014-roku

Вчитель.  Їх було 28 - пожежних Чорнобиля. Вони першими прийняли найжорстокіший удар на четвертому блоці станції. Ніхто із них не здригнувся, не відступив перед обличчям неймовірної небезпеки.

Кадр з д/фільму  про аварію на ЧАЕС

За цими покликаннями ви можете переглянути фільми про Чорнобиль та долю ліквідаторів, зокрема фільм "Розщеплені на атоми":

https://www.youtube.com/watch?v=UGOFUNj7c00

https://www.youtube.com/watch?v=-4n5gfZZAz0