Сорочку мати вишила мені...

Так повелося, що завжди, коли нам добре та гарно, ми вдягаємо те, що для нас більше, ніж просто одяг, - наші вишиванки. У них дівчата і жінки ще вродливіші, чоловіки - особливо мужні та стильні, діти - ніби янголята у чудових рукотворних шатах.

Вишиванку творять з любов'ю, вкладаючи у кожен візерунок певний смисл, щирі думки і душу. У майстринь є багато традицій і обрядів перед власне процесом вишивання, тому що це  особлива творчість, у якій передається наша українська краса, наша душа. 

Вишита сорочка - свого роду оберіг, символ здоров’я, добробуту та краси, щасливої долі й родової пам'яті, любові та святковості. Коли говорять, що людина народилася в сорочці, мають на увазі, що це щаслива людина.  

Сьогодні з нагоди Дня вишиванки в 6-Б класі було проведено годину спілкування про цей оберіг генетичної пам'яті українців. Діти дізналися про традиції, пов'язані з вишиванками, які сьогодні ми, українці, маємо продовжувати задля збереження нашого великого роду!

 

 

Вишила би долю ... Та нема кольОрів ...

Залишився чорний поміж сірих дум...

І бракує схеми... І нема тих взорів,

Щоб зашити чорне, розігнавши сум...

А мені б червоний... Наче квіти маку...

В кетягах калини, стиглих, як нектар...

Вишила б кохання, то життя ознАка...

Вишила любов би, то є вищий дар.

А мені би жовтий... Як колосся в полі,

Як кульбаби в травні, сонце і грушкИ...

Вишила би щастя, щоб не бУло болі,

Щоб співало серце, як в весні пташкИ...

А мені б блакитний... Як погоже небо,

Як річки й озера, незабудок рай...

Вишила би волю.. Більшого й не треба,

Щоби усміхався мій квітучий край...

А мені б бузковий... кольору фіалок...

Вишила би спокій вересневих днів.

А мені би білий... кольору фіранок...

Вишила би мрії із минулих снів.

А мені б зелений... Як каштанів листя,

Як медові трави, луки і ліси...

Вишила життя би довгим та барвистим,

Щоби без жалОби, щоби без війни...

Маю тільки чорний... Віє самотою...

Вишию журавлик, вишию хрести...

У скорботі плачу... Шию золотою

ниточкою з серця. Доленько -- світи...

   (Людмила Галінська) 30.04.2022