Сучасна українська проза: Софія Андрухович
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом
Понівечений до непізнаваності в одному із гарячих точок на Сході України, герой роману «Амадока» лише дивом залишився живим. Це сумнівна втіха, після важких травм призвели до повної втрати пам'яті: чоловік не пам'ятає ні свого імені, ні звідки походити, не пригадує жодної близької людини, жодного фрагмента свого попереднього життя. Таким і віднаходити його жінка, любов і терпіння яку здатні творити дива: сягати найглибших пластів забуття і спогадів, поєднувати розрізнені клапті понівеченої свідомості, зшивати докупи спільну історію.
Амадока — найбільше в Європі озеро, розташоване на території сучасної України, вперше зібрано Геродотом і впродовж кількох століть відтворюється на картах середньовічними картографами, аж до свого раптового і цілковитого зникнення. Яким чином безслідно випаровуються великі озера, як зникають цілі світи, цілі культури — і що залишається натомість? Чи можна існувати зв'язок між єврейською Катастрофією Східної Європи і знищенням української інтеліґенції в часи сталінських репресій? Чи можете забути одну людину сягати на кілька поколінь під землю? Чи пов'язують нас знаки і шрами понівеченої пам'яті? Чи здатні любов і терпіння дати змогу торкнутися свідомості іншої людини?
Коментарі
Дописати коментар