Кохання варте того, щоб чекати, життя варте того, щоб жити Дорогий Ти... Як справи? Розкажи мені свої сни. Пам’ятаю, вони такі кольорові й чудернацькі. Сьогодні двадцяте серпня. Я сиджу на оксамитово-зеленій пухкій, немов ковдра, траві під Нашим дубом, що завжди символізував силу і міць Нашого кохання. Отож, сидячи тут, пишу вже тисяча дев’яносто п’ятого листа Тобі. Знаю: знову не насмілюся його відправити, знову знайду якісь відмовки, на кшталт, «завтра» або «іншим разом», адже сьогодні ще багато справ. Знову покладу конверт із цими словами до шухляди, де зберігається кожен лист, кожне зізнання, кожна сльозинка, усі почуття. Я маю календар. Він мій друг і ворог водночас. Ця карточка не дає мені можливості збитися з ліку днів, але й кожної хвилини ятрить душу. Щодня я ставлю відмітки - скреслюю числа місяців. Жодного не пропускаю. Викреслила, наприклад, двадцять дев’яте лютого, таке рідкісне , але воно точно відображене в моїй пам’яті, як те, що було чотири роки тому, к...