Увага!
З понеділка повертаємося до звичного формату навчання.
(Приємні спогади....)
До зустрічі в рідній гімназії! Усім здоров'я!
Трішки поезії...
Осінній день, осінній день, осінній! О синій день, о синій день, о синій! Осанна осені, о сум! Осанна. Невже це осінь, осінь, о! — та сама. Останні айстри горілиць зайшлися болем. Ген килим, витканий із птиць, летить над полем. Багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій. І плаче коник серед трав — нема мелодій… Ліна Костенко Відлітайте, дерева. Прощай, нетутешня пташко. Ані докору з уст. Нам лишається довга сльота. В керамічному глечику – кілька засохлих ромашок. Екібана від літа, довершена і проста. Півгодини дощу, півгодини ясного неба. Вогко дихає камінь бароко і рококо. Нагулятися містом, потім піти до себе, Відігрітись на кухні, запарити молоко. Підійти до вікна і дивитись, як дужий вітер Нагинає дерева і листя в саду мете. І про щось промовчати, торкнувши засохлі квіти. І про щось говорити: про вітер, про листя, про те, Що ця осінь така, як чудна перезріла панна – То дарує вам усміх, то хусточку мочить с
Коментарі
Дописати коментар