Порятуємо птахів !

На календарі вже давно Весна, проте холодна Зима причаїлася й не хоче відступати. Побачило це велике сонце, усміхнулося, послало багато промінчиків на землю, щоб привітатися із людьми. Потепліло. Розтанув сніг. Розсердилась Зима, подула крижаним вітром, присипала землю снігом. Бідолашні пташки, що вже повернулися з теплих країв, ніяк не могли зрозуміти, що ж відбувається. І тоді на допомогу їм прийшли учні Заліщицької гімназії, які за два дні встановили на виготовили та встановили понад 20 годівничок. Діти доглядали за птахами, а за це пернаті друзі віддячували дзвінкою піснею.   Перелякалася зима і побігла у вічний холод. Почула заклики дівчат весна, ступила на поріг, а з нею разом «прилетіли журавлі, і великі, і малі».

    Природа прокинулась, зазеленіла, зацвіла буйним цвітом для гарного майбутнього врожаю.

                                      Як приходить весна

                                                     (легенда)

           Перший день весни прийшов. Мешканці лісового села Веснянка чекали на лісову гостю Весну, яка приходила цього дня кожного року. Вони влаштували велике свято на її честь, на якому відразу випроводжали і іншу гостю – Зиму, що гостювала у них останні три місяці.
І ось здалеку всі побачили Весну. Вона була вбрана в зелену сукню, золотисте волосся її було зібране в пучок, а на ньому починали розквітати первоцвіти та проліски… Весна у селі. Всі вітають її та пригощають. Танці, співи, забави панують у цей день у селі.
До слова запросили саму Весну, яка промовила: «Любі мої! Я така рада, що ви на мене чекаєте та зустрічаєте з такою любов’ю! Натомість і я принесла вам подарунки. Це і тепле сонечко, що швидко розтопить сніг, і прекрасні квітки, які прикрасять чорну землю, і спів пташок, який буде радувати вас усю весну…» Усі зраділи словам Весни, тільки Зима сиділа похмура. Вона розуміла, що прихід Весни означає лише одне – вона має піти, а їй так не хотілося йти з гостинного лісового села…

Коли Весна підійшла до столу, її з посмішкою зустріла Зима. Вона почала говорити юній Весні про її красу, про те, що все у природі змінюється з її приходом. Зима запропонувала випити соку з м’ятою, який так любила Весна. Коли юна гостя ковтнула цього напою, вона раптом зблідла і впала бездиханна. Навколо заметушилися та забігали селяни. І тільки Зима стояла спокійна та врівноважена, ніби зовсім нічого не сталося. А потім і зовсім зникла зі свята.Тільки тоді селяни зрозуміли, то винен у їхньому горі. Цілі два тижня Весна тяжко хворіла,ніхто не знав, чи видужає вона взагалі.
Піклувалися про хвору весну дві інші поважні гості: Літо і Осінь. Саме вони надали Весні трохи власних сил, щоб вона змогла вижити, тому Весна часто схожа на Осінь – аж доки розпустяться на голих деревах зелені листочки, і на Літо – коли наприкінці – у травні – стоїть зовсім літня спека.
Зима ж ці два тижні блукала лісами і полями. Вона думала, що природа радітиме тому, що вона залишиться, але все навкруги чекало Весни, її тепла та пробудження. Зрозуміла Зима, що її вчинок неправильний. Прийшла вона до Весни і попросила вибачити її за такий ганебний вчинок. Прийняла юна Весна її вибачення, а також прийняла трохи сили, якої їй дала Зима. Саме ця сила допомогла Весні остаточно одужати. З того часу Весна, коли тільки приходить у села і міста, дуже схожа на Зиму, адже саме її силою вона залишилась жити…

Так і помирилися всі чотири пори року. Але ще й досі справжня Весна приходить лише після чотирнадцятого березня – як і тоді, коли отруїла її із заздрості Зима.

 Тільки Весна з Зимою зустрічаються так урочисто!

Боротьба весни з зимою.

Сніжинки на крилах несуть вже весну. Спускаються, ніжно торкаючись долу, І тануть, задівши любові струну, Струмками женуть набридливий холод. А хмари лютують, збиваючи пух. І вихром несуться пір’їнки на землю. Весна ж не боїться нав’язливих мух – Вода прориває засніжену греблю. Лютневі замети тікають з гори – У поміч їм стали промінчики сонця. І спостерігають за розвитком гри Фіалки, що дивляться ніжно з віконця (Лана Мащенко).