Цікаві факти про Лесю Українку

Маленькою Лариса була яскравим прикладом дитини-індиго. У 4 роки вона самостійно читала, у 5 - освоїла фортепіано, у 7 - почала писати вірші, у 12 - її друкували в іноземних ЗМІ. Незважаючи на успіхи дитини, батьки сприймали її як малорозвинену, тому не віддавали до школи (було соромно перед людьми).

У 9 років усі звичайні діти борються з лінню та шкільними уроками, а майбутній літературний геній боролася з туберкульозом. Після першої операції, коли дівчинці видалили вражені хворобою кісточки, її обидві руки та одну ногу зафіксували у гіпс. Вільною залишалася лише одна нога, пальцями ступні якої вона навчилася грати на фортепіано. Її особистий рояль зараз знаходиться у музеї, що відкритий в селі Колодяжне.

Лариса Косач у підлітковому віці зрозуміла, що усі важливі європейські літературні шедеври варто читати в оригіналі. Тому вона спрагло почала вивчати мови. До 20 років дівчина вільно писала і говорила російською, польською, англійською, латинською, грецькою та давньогрецькою, французькою, німецькою, італійською та недовчила в останні роки життя іспанську мову. У 12-літньому віці вона переклала українською “Вечори на хуторі біля Диканьки” Гоголя, що до неї не зробив жоден з професійних критиків. Перекладала Лариса Петрівна також твори Гейне, Гюго, Гомера без словників.

Леся Українка спромоглася підкорити гору Ай-Петрі, де вперше побачила квітку едельвейс. У 19 років вона написала підручник для школярів “Стародавня історія східних народів”, за яким вчилися її молодші брати і сестри, а також діти друзів сім’ї.

Поки звичайні діти боялися  розбити коліно чи натрапити на сусідського пса, Леся без страху втікала вночі до лісу, що в селі Колодяжне. Проте пізніше дівчачий героїзм виявився звичайним лунатизмом, який після переїзду з Полісся зник сам по собі. Лариса пізніше писала, що це дуже вразило її в дорослому віці та впевнило в тому, що ліси на Житомирщині дійсно аномальні.

Перші стосунки з представником протилежної статі в Лесі Українки відбулися, коли їй було 15 років (у13 вона взяла псевдонім). Із Максимом Славинським, який уже був повнолітнім, вони разом перекладали Гейне (слово єднає). Проте пізніше Максима заарештують за кордоном і замучать до смерті у в’язниці чекісти.

У 26 вона познайомилася з другом по хворобливому нещастю  Сергієм Мержинським, який давно боровся із затяжними сухотами. Її болі в кістках і нирках та його тяжкий стан поєднали молодих людей у спільному горі: Леся попри свої потреби доглядала хворого. Сергій помер у дівчини на руках, після чого вона до самої смерті не знімала траурної одежі, незважаючи на офіційне подальше заміжжя. Хоча Леся була поруч його смертельного ложа, Мержинський не кохав її. У свій останній день при пам’яті він попросив Лесю записати прощальний лист до іншої жінки, що насправді була в його серці все життя.

Офіційний чоловік Климент Квітка був бідний як церковна миша, що стурбувало династію Косачів. Проте насторожило також і те, що новий наречений теж хворий на туберкульоз.   Будучи впертою і гордою, Леся відмовилась від фінансової допомоги батьків, що було досить нерозумно в її стані, та переїхала до чоловіка. Климент був молодший від Лесі на 9 років. Парубок поступово почав продавати усе, що нажив (від меблів до книжок), аби оплатити лікування дружини. Після смерті поетеси Климент прожив ще 40 років, проте і вони не були прикрашені високими статками.

Грузія. Любов Лесі Українки до цієї країни також палка та примітна. У батьків поетеси знімав кімнату у Києві грузинський студент Нестор Гамбарашвілі. Леся закохалася в амбітного Нестора, незважаючи на те, що мала вже поруч Сергія Мержинського. Гамбарашвілі відмовив дівчині і одружився з іншою, що суттєво підкосило стан Лесі. Вона довго ще писала листи чоловікові, проте він на них не відповідав.

На честь Лесі Українки названо астероїд № 2616.

У Луцьку існує Східноєвпропейський національний університет ім. Лесі Українки, який взяв за основу вивчення та пропаганду творчого доробку землячки.

Завдяки бережливості чоловіка Лесі Українки Климента, до наших днів дійшли записи, на яких можна почути голос поетеси.

https://www.youtube.com/watch?v=IoSVUnh2X9k 

В останні роки життя очі Лесі змінили свій колір. Мати писала в листах до друзів, що дитина народилася з темно-сірими, майже карими очима, але перед смертю Лариси очі набули насиченого небесно-блакитного забарвлення.

https://www.youtube.com/watch?v=aT8enouy20k 

https://www.youtube.com/watch?v=effkoBQqm7g